Груша.
Друга після яблуні культура — так називають грушу. Це також одна з найстаріших культур, яку вирощували в Греції за тисячу років до нашої ери. Свій шлях по нашій країні вона теж почала з України, куди була завезена з Візантії.
Груша — дуже довговічна порода. Тому вибору її сорту та розмі щенню в саду слід надавати особливого значення — висаджене вами дерево буде постачати плоди нащадкам кількох поколінь.
Ціниться ця культура за декоративність — струнка крона, блискуче витончене листя, що ніжно тріпоче при найменшому подиху вітру, при красить подвір'я. її можна висаджувати обабіч доріг. Вона добре піддає ться формуванню, тому її можна розташовувати в живих загорожах.
Майже все від груші можна пристосувати в діло — відваром з листя пофарбувати тканини в ніжний жовтий колір, а якщо кип'ятити кору, а потім додати галун — тканина набуде коричневого кольору різних відтінків. Корою з молодих гілок можна дубити шкури.
Зрізані гілки не слід пускати на дрова чи спалювати в багатті — з важкої, червонувато-коричневої деревини можна виготовити ложки, різні кухонні речі, шкатулки, сувеніри, оздобити меблі, зробити при краси.
Але вирощують грушу, насамперед, для одержання плодів, які бувають масою від 25 до 300 г, різної форми, жовтого або зеленого кольору з ніжним рум'янцем чи без нього. Крім споживання свіжими, з плодів можна виготовляти компоти, варення,. повидло, джем, цукати, мармелад, квас. Особливого смаку надають узвару сушені груші. Але сушити плоди треба цілими, в печі або духовці. З плодів, що містять велику кількість цукру, можна зварити грушевий мед (бекмес). Навіть з насіння, якщо його підсмажити і змолоти, можна приготувати напій, що за смаком дуже нагадує каву.
Велике лікувальне значення плодів груші. Завдяки наявності в них дубильних речовин, відвар, кисіль з сухих плодів вживають для ліку вання проносу, при пропасниці для зниження температури. Грушевий сік і відвари з плодів — добрий сечогінний засіб. Вони запобігають відкладанню солей у нирках і печінці, сприяють видаленню каменів.
Літні сорти. Споживають лише влітку. Лежкість їх 4—12 днів. Можна переробляти, сушити. Не слід затримуватись із збиранням і не допускати розм'якшення плодів на дереві. Сорт Улюблена Клап п а, районований в кінці двадцятих років. Його вирощують у всіх без винятку областях України. Значного поширення набули також сорти Лимонка. В Житомирській, Київській, Тернопільській, Черкаській та Чернігівській областях районований сорт Мліївська раиня. Чудовий сорт Скороспілка із Треву заслуговує більшого поширення завдяки зимостійкості, щорічній високій урожайності видовжених зеленкувато жовтих з привабливим загаром та приємного смаку плодів. Районо ваний сорт лише в Волинській, Ворошиловградській, Донецькій і Ми колаївській областях. Сорт Корсунська вирощується в Київській і Полтавській областях.
Лише в одній з областей районовані такі сорти: Бере прекос Мореттіні і Старкрімсон — у Кримській; Солодка з М л і є в а — Полтавській; Мраморна — Ворошиловградській; Доб ра сіра — у Ровенській.
Осінні сорти знімають з дерев після того, як плоди набудуть типо вого для сорту забарвлення і побуріє насіння в плодах. Споживати їх можна через 2—3 тижні після того, як вони стануть м'якими, набу дуть характерного запаху і зникне в'яжучий грушевий присмак. В хо лодильниках і прохолодних приміщеннях можуть зберігатися до листопаду.
Найбільш поширений старий сорт бельгійського походження Лі сова красуня, його вирощують повсюдно, за винятком Криму і західних областей. Дуже поширені, але без особливої географічної закономірності також сорти Бере Боск, Добра Луї з а, Марі анна, Бере Діль. У Ворошиловградській, Житомирській, Київ ській, Полтавській, Сумській, Харківській та Чернігівській областях районований сорт української народної селекції Олександрівка; у Ворошиловградській, Донецькій, Житомирській, Полтавській, Сум ській, Херсонській, Хмельницькій та Чернівецькій — Бере Лігеля. В областях з різними природними умовами районовані Бере Гарді (Івано-Франківська, Львівська, Одеська, Хмельницька); Конферен ція (Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька); Таврійська (Кримська, Миколаївська, Хмельницька, Чернівецька); Бере Мліїв ська — в Житомирській, Київській, Тернопільській. У Дніпропет ровській і Одеській областях районований сорт Бере Аманлі; Щедра — в Полтавській та Ровенській. Лише в одній області районо вані: Десертна — у Кримській, Ніколай Крюгер — Черні вецькій, Пам'ять конгресу — Львівській, Основянка — Миколаївській, Улюблена осіння — у Харківській.
Зимові сорти. Найбільш лежкими вважаються сорти О л і в ' є де Серр та Парижанка, але вирощують їх переважно в південних областях, Прикарпатті та Закарпатті. Садівникам Донбасу і централь них областей республіки слід також мати ці чудові сорти.
Інші з наведених нижче сортів груш стають їстівними після влежу вання і споживаються переважно у грудні — січні.
Найбільш поширені сорти Бере Арданпон, Кюре, Дека н ка зимова та Жозефіна Мехельнська; сорт В і т-ч и з н я на рекомендується вирощувати на Вінниччині та в Криму; Пасе Крассан — у Кіровоградській та Чернівецькій областях, а сорти Васа та Золотиста — районовані лише в Кримській області.
Крім перелічених, у різних районах нашої країни вирощують такі сорти: Безсім'янка, Тонковітка, Вахта, Нежность, Улюблена Яков лева, Осіння мрія, Осіння Яковлева, Светланка, Скороспілка із Мічу рінська, Пам'ять Яковлеву. Районовані вони в центральних областях Російської Федерації. Садівникам Сумської, Чернігівської та інших областей варто ознайомитись з їх особливостями і деякі з них висадити у своїх садах.
akadem9.at.ua
monster
Груша — дуже довговічна порода. Тому вибору її сорту та розмі щенню в саду слід надавати особливого значення — висаджене вами дерево буде постачати плоди нащадкам кількох поколінь.
Ціниться ця культура за декоративність — струнка крона, блискуче витончене листя, що ніжно тріпоче при найменшому подиху вітру, при красить подвір'я. її можна висаджувати обабіч доріг. Вона добре піддає ться формуванню, тому її можна розташовувати в живих загорожах.
Майже все від груші можна пристосувати в діло — відваром з листя пофарбувати тканини в ніжний жовтий колір, а якщо кип'ятити кору, а потім додати галун — тканина набуде коричневого кольору різних відтінків. Корою з молодих гілок можна дубити шкури.
Зрізані гілки не слід пускати на дрова чи спалювати в багатті — з важкої, червонувато-коричневої деревини можна виготовити ложки, різні кухонні речі, шкатулки, сувеніри, оздобити меблі, зробити при краси.
Але вирощують грушу, насамперед, для одержання плодів, які бувають масою від 25 до 300 г, різної форми, жовтого або зеленого кольору з ніжним рум'янцем чи без нього. Крім споживання свіжими, з плодів можна виготовляти компоти, варення,. повидло, джем, цукати, мармелад, квас. Особливого смаку надають узвару сушені груші. Але сушити плоди треба цілими, в печі або духовці. З плодів, що містять велику кількість цукру, можна зварити грушевий мед (бекмес). Навіть з насіння, якщо його підсмажити і змолоти, можна приготувати напій, що за смаком дуже нагадує каву.
Велике лікувальне значення плодів груші. Завдяки наявності в них дубильних речовин, відвар, кисіль з сухих плодів вживають для ліку вання проносу, при пропасниці для зниження температури. Грушевий сік і відвари з плодів — добрий сечогінний засіб. Вони запобігають відкладанню солей у нирках і печінці, сприяють видаленню каменів.
Літні сорти. Споживають лише влітку. Лежкість їх 4—12 днів. Можна переробляти, сушити. Не слід затримуватись із збиранням і не допускати розм'якшення плодів на дереві. Сорт Улюблена Клап п а, районований в кінці двадцятих років. Його вирощують у всіх без винятку областях України. Значного поширення набули також сорти Лимонка. В Житомирській, Київській, Тернопільській, Черкаській та Чернігівській областях районований сорт Мліївська раиня. Чудовий сорт Скороспілка із Треву заслуговує більшого поширення завдяки зимостійкості, щорічній високій урожайності видовжених зеленкувато жовтих з привабливим загаром та приємного смаку плодів. Районо ваний сорт лише в Волинській, Ворошиловградській, Донецькій і Ми колаївській областях. Сорт Корсунська вирощується в Київській і Полтавській областях.
Лише в одній з областей районовані такі сорти: Бере прекос Мореттіні і Старкрімсон — у Кримській; Солодка з М л і є в а — Полтавській; Мраморна — Ворошиловградській; Доб ра сіра — у Ровенській.
Осінні сорти знімають з дерев після того, як плоди набудуть типо вого для сорту забарвлення і побуріє насіння в плодах. Споживати їх можна через 2—3 тижні після того, як вони стануть м'якими, набу дуть характерного запаху і зникне в'яжучий грушевий присмак. В хо лодильниках і прохолодних приміщеннях можуть зберігатися до листопаду.
Найбільш поширений старий сорт бельгійського походження Лі сова красуня, його вирощують повсюдно, за винятком Криму і західних областей. Дуже поширені, але без особливої географічної закономірності також сорти Бере Боск, Добра Луї з а, Марі анна, Бере Діль. У Ворошиловградській, Житомирській, Київ ській, Полтавській, Сумській, Харківській та Чернігівській областях районований сорт української народної селекції Олександрівка; у Ворошиловградській, Донецькій, Житомирській, Полтавській, Сум ській, Херсонській, Хмельницькій та Чернівецькій — Бере Лігеля. В областях з різними природними умовами районовані Бере Гарді (Івано-Франківська, Львівська, Одеська, Хмельницька); Конферен ція (Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька); Таврійська (Кримська, Миколаївська, Хмельницька, Чернівецька); Бере Мліїв ська — в Житомирській, Київській, Тернопільській. У Дніпропет ровській і Одеській областях районований сорт Бере Аманлі; Щедра — в Полтавській та Ровенській. Лише в одній області районо вані: Десертна — у Кримській, Ніколай Крюгер — Черні вецькій, Пам'ять конгресу — Львівській, Основянка — Миколаївській, Улюблена осіння — у Харківській.
Зимові сорти. Найбільш лежкими вважаються сорти О л і в ' є де Серр та Парижанка, але вирощують їх переважно в південних областях, Прикарпатті та Закарпатті. Садівникам Донбасу і централь них областей республіки слід також мати ці чудові сорти.
Інші з наведених нижче сортів груш стають їстівними після влежу вання і споживаються переважно у грудні — січні.
Найбільш поширені сорти Бере Арданпон, Кюре, Дека н ка зимова та Жозефіна Мехельнська; сорт В і т-ч и з н я на рекомендується вирощувати на Вінниччині та в Криму; Пасе Крассан — у Кіровоградській та Чернівецькій областях, а сорти Васа та Золотиста — районовані лише в Кримській області.
Крім перелічених, у різних районах нашої країни вирощують такі сорти: Безсім'янка, Тонковітка, Вахта, Нежность, Улюблена Яков лева, Осіння мрія, Осіння Яковлева, Светланка, Скороспілка із Мічу рінська, Пам'ять Яковлеву. Районовані вони в центральних областях Російської Федерації. Садівникам Сумської, Чернігівської та інших областей варто ознайомитись з їх особливостями і деякі з них висадити у своїх садах.
akadem9.at.ua
monster