АБРИКОС.
Вважається, що назва походить від латинського передгір'я Тянь-Шаню, але значного поширення набув у Вірменії, де формує особливо великі і смачні плоди. Тому й родова назва абрикоса латинською мозою «арменіака» звучить як «плоди з Вірменії». Вони чудово забарвлені, ціняться за приємний солодкий смак, неповторний аромат. В них містяться до 27 % цукрів, органічні кислоти, пектин, дубильні речовини. Абрикос вважається добрим вітамінним продуктом, особливо високий у ньому вміст каротину, який добре зберігається навіть після термічної переробки плодів.
Абрикос, особливо холодо- і морозостійкі його форми, чудова підщепа для терносливи, яка утворює багато порості, а також для сливи і персика.
У промислових садах радгоспів і колгоспів абрикос рекомендується вирощувати в таких областях: Вінницькій, Дніпропетровській, До нецькій, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоград ській, Кримській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій та Чернівецькій. Садівникам-любителям з інших областей також слід пробувати вирощувати ці запашні плоди.
Найбільш поширений на Україні середньостиглий сорт Червоно щокий, який районований у всіх областях, де цю культуру радять вирощувати. В більшості областей районований також середньостиглий сорт Нікітський. Інші районовані в одній або в кількох областях: з ранньостиглих — Великий ранній, Мелітопольський ранній, Присадиб ний, Угорський кращий; середньостиглих — Ананасний цюрупинський, Олімп, Парнас, Поліський крупноплідний, Ювілейний; середньопізньо стиглих — радужний.